Розірваний навпіл. І горе - не горе.
І щастя - не щастя. І сам я - не я.
У вухах моїх тільки шум твого моря.
Це й кара, і винагорода моя.

Ми будемо разом! - кажу собі зранку.
Кому я потрібен? - питаю вночі.
В душі все нові і нові тяжкі рани.
Лікуюсь тобою себе клянучи.

І двері твої - вже не двері, а стіни.
І стіни твої розсипаються вщент.
Сбираються в квітку парканів руїни.
І вітер уносить відпавший цемент.